Сторінка вчителя-логопеда

БАБКІНА ЯРОСЛАВА ВІТАЛІЇВНА

Мова - втілення думки.Що багатша думка,то багатша мова.Любімо її, вивчаймо її,розвиваймо її!Борімося за красу мови,за правильність мови,за приступність мови,за багатство мови...

Максим Рильський

Метою роботи вчителя-логопеда є надання необхідної корекційної допомоги дітям з фонетичними порушеннями мовлення.

Четвертий рік життя

Цей період характеризується формуванням у дітей "системи-Я", черговим кризовим періодом ("Я - сам"), розвитком партнерської ігрової діяльності, різким переключенням емоцій з переважанням сильної модальності. Діти цього віку мають мимовільні увагу та пам'ять, наочно-дійове мислення, високу чутливість до дискомфорту.

Об'єктами пізнання у молодших дошкільників, які не мають відхилень у розвитку, є предмети найближчого оточення, їхні властивості та призначення, основним способом пізнання - експериментування. На цьому віковому етапі переважає ситуативно-ділова форма спілкування, тому для більшості дітей стосунки з однолітками є малоцікавими, а взаємини з дорослими стають джерелом багатоваріативних способів діяльності та партнерства у грі.

На четвертому році життя діти вже беруть участь у сюжетно-рольових іграх, використовуючи при цьому різноманітні форми спілкування. Так, під час гри дитина ділиться іграшками, висловлює власні думки, звертається до дорослого з проханням чи по допомогу, проявляє своє ставлення до дій однолітків, прагне допомагати іншим.

 Основні структурні компоненти професійної діяльності вчителя-  логопеда

1. Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення).
2. Складнання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною
3. Визначення доцільних форм взаємодії з дтитиною, видів корекційно-розвивальної роботи.
4. Корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення.
5. Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родини до активної практичної співпраці.
6. Співпраця із практичним психологом, вихователем щодо корегування педагогічного , корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення.
7. Аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів.
8. Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта.

Психологічний портрет молодших дошкільнят із ЗНМ

Малюк із загальним недорозвитком мовлення має свої особливості, які необхідно враховувати у навчально-виховній роботі. Крім мовленнєвих порушень, у них спостерігаються вторинні відхилення у формуванні психічних процесів, що потребують специфічної роботи практичного психолога.У нормі криза трьох років проходить досить легко, як Ьдин з етапів особистісного становлення дитини. Проте, якщо молодший дошкільник має мовленнєву ваду, то вкрай обмежено реалізуються можливості сенситивного періоду для формування самооцінки, всіх компонентів мовленнєвої системи, розвитку основних розумових процесів (сприймання, наочно-дійового (практичного) і наочно-образного мислення).Хоча у молодших дошкільнят із ЗНМ рівень невербаль-ного інтелекту здебільшого наближений до норми, об'єктом пізнання у них ще залишається внутрішня будова предметів, способом пізнання, як і в ранньому віці, - маніпулювання та розбирання, формою спілкування, на відміну від здорових однолітків, - ситуа-тивно-особистісна і стосунки з дорослими проявляються лише як потреба у захисті та допомозі. А звідси - пред-метно-маніпулятивна ігрова діяльність або ігри поряд, що за нормативними показниками властиве дітям раннього віку.Зазвичай діти з мовленнєвим недорозвитком мають органічні чи функціональні відхилення у центральній нервовій системі (ЦНС), а тому дуже вразливі. Органічне ураження головного мозку спричинює надмірне виснаження та надшвидку втомлюваність під час будь-якої діяльності. В результаті у малюка виникають головні болі, спостерігаються розлади сну, млявість чи, навпаки, гіперактивність. Таким дітям притаманні дратівливість, підвищена збудливість, моторна розгальмованість та емоційна лабільність. У дітей з функціональними відхиленнями у ЦНС часто трапляються невротичні реакції, спостерігається підвищена лякливість та тривожність.

Поради логопеда батькам, як розвивати мовлення дитини

Спілкуйтеся з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети, які її оточують.

Розмовляйте повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не повторюйте неправильну вимову. Пам'ятайте, що дитині потрібно чути лише правильне мовлення!

Спонукайте дитину до розмови, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюючи їх.

Багато читайте дитині, вчіть переказувати, разом розучуйте вірші, вчіть складати цікаві історії за картинками.

Обов'язково пояснюйте дитині слова, які їй не зрозумілі.

Якщо у мовленні малюка прозвучала помилка, потрібно обов'язково її виправити. Виправляти слід спокійно, не перебиваючи і не повторюючи помилку.

Обмежуйте перегляд телепередач. Не використовуйте телевізор в якості няні або як метод заспокоєння дитини. Замініть телевізор розмовами, цікавими іграми та компанією інших дітей. Саме це стимулюватиме розвиток мовлення вашої дитини.

Заохочуйте рухову активність малюка. Для швидшого розвитку мовлення дитини більше гуляйте з нею, ходіть, бігайте, грайте в рухливі ігри.

Розвивайте дрібну моторику рук (різноманітні рухи пальчиками й долонями), адже це сприяє розвитку мовлення. Давайте вашій дитині фарби, пластилін, безпечні ножиці для вирізання, нанизуйте великі намистини, ґудзики і купуйте ігри, що вимагають певної спритності пальчиків (наприклад, «шнурівки»). Особливо корисна пальчикова гімнастика!

Забезпечте своїй дитині спокійну, розмірену обстановку, здорове харчування, достатній сон, багато гуляйте на свіжому повітрі. Будьте терплячими і не забувайте хвалити дитину після кожного успіху!

Консультація батьків на тему: «Чому дитина мовчить?»

Опанування мовлення залежить від багатьох факторів, іпричини затримки мовленнєвого розвитку можуть бути різними. Спробую виділити найбільш типові.Один із важливих факторів, що обумовлюють затримку мовленнєвого розвитку, - це порушення інтелекту. На що необхідно звернути увагу батькам? Дітям із порушенням інтелекту не тільки властиве затримання мовленнєвого розвитку, але й виражене порушення психічного і фізичного розвитку. Дитина починає значно пізніше тримати голівку, сидіти, повзати, ходити тощо. У неї не формуються навички самообслуговування (малюк не їсть самостійно, не проситься на горщик...). Діти з порушенням інтелекту, як правило, неохайні, поводять себе неадекватно, а емоції в них одноманітні: задоволення - ситість, невдоволення - холод, біль тощо. Досить часто таким малюкам властива агресивна поведінка. Дитині подобаються нові іграшки, однак вони швидко їй набридають. Ігри малюків одноманітні, їхня міміка бідна, а мовлення монотонне.

Якщо ви помітили, що у вашої дитини характерні зазначені особливості розвитку, необхідно звернутися по консультацію до психоневролога, провести об'єктивне обстеження (електроенцефалографію, томографію).

Якщо встановлено інтелектуальне порушення, допомогу вашій дитині повинен надати олігофренопедагог.

Також серйозний фактор порушення мовленнєвого розвитку - це порушення слуху. Навіть у разі його незначного зниження мовленнєвий розвиток може значно затримуватися. Якщо ваша дитина часто страждає на простудні захворювання, отити або у членів родини є порушення слуху, поспостерігайте за дитиною в домашніх умовах і проведіть декілька експериментів.

• Чи реагує дитина на зміну гучності телевізора, магнітофона?

• Чи уважно дивиться на ваші губи (якщо так, говоріть, прикривши рот рукою) і чи не намагається постійно повернутися до вас одним і тим самим боком (тим вухом, яким краще чує)?

• Придбайте декілька пар іграшок, які видають звуки. В одній іграшці з пари приберіть звучання, запропонуйте дитині одну пару (іграшку, яка звучить і не звучить). Простежте за тим, як швидко дитина виявить і чи виявить взагалі, що одна з іграшок не видає звуків. Повторіть те саме з рештою іграшок.

• Поспостерігайте за швидкістю реакції на звук, покликавши дитину тихим голосом на відстані 5-6 м. (Необхідно пам'ятати, що реакція дитини на гучні кроки, удари дверей, стукіт тощо пов'язана з тактильно-вібраціонними відчуттями, тому її не можна розглядати як суто слухову.)

• Візьміть декілька добре відомих дитині предметів, покладіть їх на стіл, посадіть дитину на руки та поясніть, що за проханням іншого члена родини вона повинна показати той або інший предмет. Інший член сім'ї повинен відійти від дитини на 5-6 м і пошепки, прикривши рот, називати по черзі предмети, що лежать на столі. Дитина повинна правильно показати предмет; прикривши одне вухо. Те саме має повторити, прикривши друге вухо. Якщо дитина не може правильно показати предмети, спробуйте підійти ближче. Обов'язково повторіть спробу в інший час, щоб упевнитися в порушенні слуху.

Якщо виникли сумніви щодо гарного слуху в дитини, необхідно провести об'єктивне обстеження (аудіограму). У разі виявлення порушень слуху допомогу дитині має надати сурдопедагог.

Які фактори призводять до затримки мовленнєвого розвитку як до особистого мовленнєвого порушення?

Згадайте, як протікала ваша вагітність, чи страждали на токсикоз, чи була загроза викидня?

Чи мали хронічні, інфекційні або простудні захворювання?

Чи приймали ліки, які саме? Які стресові ситуації переживали?

За якого терміну і як проходили роди? Яким було передлежання дитини?

Чи довго тривав безводний період (з моменту відходу вод до народження дитини)?

Чи відразу закричав малюк або необхідно було провести реанімаційні заходи? Уважно вивчіть медичну картку дитини.

Чи відмічені там гіпоксія, гіпотрофія, асфіксія плоду?

Чи перебуває ваша дитина на обліку в невропатолога і з яким діагнозом? Висновки невропатолога, що найчастіше зустрічаються за мовленнєвих порушень: пренатальна енцефалопатія, м'язова дистонія, гіпо-, гіпертонус тощо.

Чи має місце порушений моторний розвиток: малюк пізніше почав повзати, сидіти, ходити; порушена послідовність етапів (спочатку пішов, потім почав повзати); пропущено той чи інший етап, найчастіше повзання.

Зверніть увагу на ранній мовленнєвий розвиток дитини.Чи вчасно з'явилися гуління й лепет, чи активні вони були? Дайте відповідь на запитання: чи спілкуються в сім'ї однією, двома чи більше мовами. (Білінгвізм у родині - одна з причин затримки мовленнєвого розвитку, що часто призводить до серйозних порушень мовлення дитини. Рекомендовано до моменту становлення мовлення спілкуватися з дитиною однією мовою - тою, якою розмовляє мати.)

Підіб'ємо підсумки. Патологія вагітності та родів, неврологічна симптоматика, легка затримка чи дисгармонійність моторного розвитку, відхилення від мовленнєвого розвитку вже на ранніх етапах, білінгвізм можуть призвести до порушення мовлення дитини, що можна виявити на другому-третьому роках життя в затримці мовленнєвого розвитку.

Після того, як ви впевнилися, що затримка мовленнєвого розвитку не пов'язана з порушенням інтелекту й фізіологічного слуху (або іншими причинами), а викликана порушенням власне мовленнєвої функції, вам потрібно звернутися до логопеда. Він поставить вас на диспансерний облік і дасть рекомендації для домашньої роботи.

Чим ви можете допомогти дитині?

Якщо ваша дитина не розмовляє або відстає в мовленнєвому розвитку, не потрібно чекати. Не лякайтеся почати заняття зарано - бійтеся запізнитися!

Заняття потрібно проводити щоденно, бажано в один і той самий час. Таким чином вони впишуться в біологічний ритм життя дитини.

Пам'ятайте:

Усі види робіт мають проходити в ігровій формі і піднесеному настрої. Малюк повинен займатися з задоволенням, так само як і дорослий.

Хваліть та заохочуйте дитину, радійте разом з нею кожному, навіть найменшому кроку вперед.

Заняття потрібно проводити поетапно, щоразу впевнюватися, що завдання, поставлені на цьому етані роботи, виконано повністю. Починати слід з того етапу, на якому мовленнєві навички ще не достатньо розвинені.

Мовлення формується в тісному взаємозв'язку з фізичним і психічним розвитком дитини, тому паралельно з мовленнєвими видами роботи необхідно виконувати вправи для розвитку загальної та тонкої моторики, мімічних рухів, слухової та зорової уваги, пам'яті, мислення.